ГАЛИЛЕЙ ГАЛИЛЕО. ЗАГАЛЬНИЙ ЗАХВАТ

Відкриття 'Зоряного вісника' Галилея, а ще більш слухи про його чудесну підзорну трубу збуджували людська цікавість і викликали загальний захват. Ученого запрошували кардинали, прелати, князі. Він демонстрував їм свій винахід, показував гори й западини на Місяці, учив знаходити Медицейские зірки. 24 серпня 1609 м. Галилей передав у дарунок Венеції свою підзорну трубу.

Радою мудрих було вирішено присудити винахідникові довічна річна платня в тисячу флоринів (що було вдвічі більше, ніж він одержував колись). Однак, до прикрості Галилея, 'превосходительнейшие синьйори' ухвалили, що це рішення набуде чинності лише через рік. В 1610 г. указом нового Тосканского герцога Козимо II Медичи Галилей був довічно затверджений на посаді першого математика Пизанского університету зі звільненням від читання лекцій, а також одержав титул придворного математика й філософа.

Тоді ж Галилей прийняв запрошення герцога повернутися у Флоренцію. Тому була безліч причин: і його бажання одержати місце при дворі герцога, і сімейні проблеми, і напружені відносини з деякими колегами в університеті, яким не давали спокою його наукові успіхи й високе жалування. Так закінчився 18нлітній період перебування Галилея в Падуе, по визнанню його самого, - не тільки самий плідний, але й самий щасливий.

Уже будучи придворним математиком, 25 квітня 1611 м. Галилей став п'ятим по рахункові членом Академії Линчеев ('рысьеглазых'), заснованої вісьма роками раніше Федерико Чези, з яким Галилей подружився. Ця Академія ставила своєю метою вільне, не зв'язане ніякими обмеженнями вивчення природи. Із цього часу Галилей підписувався на своїх роботах іменем 'Галилео Линчео'.