ДЕКАРТ РЕНЕ. ПРОТИЛЕЖНІСТЬ ДУХА Й ТІЛА

По суті, Декарт увів у філософію ідею абсолютної протилежності духу й тіла, що потім було названо дуалізмом. Як указували критики, увівши також поняття Бога, філософ відмовився від його пізнання, бачачи в ньому щось передбачуване, але не понятое.

У Голландії Декарт прожив більш 20 років. Тут були створені й опубліковані всі його основні добутки, серед яких знамениті 'Правила для керівництва розуму'. Протягом довгого часу вчений працював над більшим конкретно-науковим (і разом з тим філософським) працею, яка збиралася назвати 'Мир'. На основі сложившихся в нього принципів механіки Декарт задумав намалювати у своєму добутку картину всього світобудови. Улітку 1633 г., коли робота була майже завершена, Рене довідався про того, що інквізиція покарала Галилея за опубліковане в 1632 г. твір 'Діалог про дві найголовніших системах миру - Птолемеевой і Коперниковой'. Стриманий і обережний по натурі філософ відмовився від публікації свого добутку, написаного на основі тих же принципів, що й праця Галилея. Хоча звичайно ж у Декарта була можливість змінити 'Мир', подкорректировав ряд принципових моментів, він віддав перевагу не грішити проти істини й відклав видання твору до кращих часів.

Оправившись від потрясіння, Декарт продовжив розробку своєї методології, фізики, філософії. Підсумком напруженої роботи стало 'Міркування про метод…', написане по-французькому й опубліковане в 1637 г. Цей добуток являє собою програмний документ, у якім автор сформулював як усі основні питання своєї філософії, так і результати своїх естественнонаучных досліджень. Праця розділена на трохи глав.

В 'філософському' розділі Декарт висловив свої погляди на державу й суспільство. Учений виразив ворожість до тем зарозумілим, на його думку, людям, які бачать сенс свого життя в різних суспільних перетвореннях і поваленні існуючого державного ладу. Філософ уважав, що набагато розумніше вчитися пристосовуватися до недоліків державного організму, чим прагнути його зруйнувати, тому що ці руйнування загрожують людям величезними нещастями. Таким чином, учений підкреслив необхідність поступових продуманих державних перетворень без революцій і громадянських воєн. Величезна увагу приділяв Декарт і положенню науки в державі, підкреслюючи її соціальну природу й життєву необхідність для суспільства. Він неодноразово висловлював думку про обов'язок правителів фінансувати складні експерименти, без яких неможливі нові наукові відкриття (французький уряд у визнання заслуг Декарта призначило йому пенсію, хоча вчений так її й не одержав).