ДЕКАРТ РЕНЕ. ПОШУКИ ІСТИН

В 'Міркуванні про метод…' Декарт продовжив ту принципову лінію, яка виражала чи не головний зміст соціально-філософської думки гуманістів попередніх століть: про природну рівність усіх людей, про однаковість людської природи. Декарт не формулював ніяких соціально-філософських концепцій, але він відмінно розумів, що прогрес неможливий, якщо знаннями будуть мати тільки панівні класи. Підтвердженням сказаному служить той факт, що деякі свої добутки вчений писав по-французькому, адресуючи їх широкої аудиторії, що стояла за межами цехової вченості. Намагаючись спростити виклад, Декарт створив той прозорий, кристальноаясний склад, яким пізніше по праву пишалися французькі письменники. Пошуки істин спричинили й стилістичні досягнення, думка й стиль виявилися нерозривними й у науці.

В 'Міркуванні про метод…' Декарт приділяє увагу проблемі мови, підкреслюючи, що мова сам по собі не свідчить про силу думок і людей, що виражається простіше, може формулювати їх більш тонко й точно, чому блискучий фахівець в області словесних хитрувань. У цьому добутку, як і в багатьох інших, філософ звеличує здоровий глузд - 'природнє світло' людського розуму.

У наступному розділі 'Міркування про метод…' - 'Геометрії' - учений описав результати своїх досліджень в області математики. Слід зазначити, що в епоху Відродження з'явилися начатки математичного природознавства, без якого в часи Декарта наука була б не здатна стати продуктивною силою. У свою чергу математизація природознавства була б неможлива без певного прогресу в самій математиці. Такий прогрес, зокрема, неможливий без успіхів формалізації. І саме Декарт зіграв вирішальну роль у становленні сучасної алгебри: увів буквені символи й нинішні позначення ступенів, позначив останніми буквами латинського алфавіту (х, в, z) змінні величини, заклав основи теорії рівняння. Поняття числа й величини, що раніше існували роздільно, тим самим були об'єднані. Історичне значення декартовой 'Геометрії' полягає також у тому, що тут був відкритий зв'язок між величиною й функцією, що перетворило математикові.

Застосування алгебраїчних методів до геометричних об'єктів, уведення системи прямолінійних координат означало створення аналітичної геометрії, що поєднує геометричні й арифметичні величини, які із часів давньогрецької математики існували роздільно.