ДЕКАРТ РЕНЕ. ПЕРШИЙ ДОБУТОК. ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК

У це ж час Декарт познайомився з Исааком Бекманом, доктором медицини, досить обізнаним у математику й інших природничих науках. Приводом для знайомства послужило спільне рішення важкого математичного завдання, з яким учені блискуче впоралися. Надалі ця зустріч переросла в плідну для обох наукову дружбу. І вже наприкінці того ж 1618 м. Декарт написав свій перший добуток 'Трактат про музику', який присвятив Бекману.

Наступні десять років учений жив у різних місцях Німеччини, Австрії, Богемії й Угорщини, подорожував по Франції й Італії, побував у Римі. Ці роки стали часом остаточного формування його філософських і наукових поглядів. У чималому ступені цьому сприяли й зв'язку Декарта з видними вченими того часу. Особливу роль зіграла дружба з Мареном Мерсенном ( 1588-1668 рр.), що зав'язався наприкінці 200х рр. Мерсенн на два роки раніше Декарта закінчив Ла Флеш і став ченцем францисканского ордена. Разом з тим він був викладачем філософії й теології й написав безліч праць як по цих предметах, так і по математиці, механіці, фізиці й музиці. Надалі, під час багаторічного перебування Декарта в Голландії, Мерсенн став його основним кореспондентом у Парижу. Кружок учених, що утворювалися довкола нього, через багато років перетворився у Французьку академію наук.

За час подорожей Декарт остаточно переконався в тому, що кращим місцем для розвитку й літературного оформлення наукових і філософських думок, а також подальших пошуків істини є Голландія, куди вчений і переселився восени 1628 г. Засобу дозволяли йому багаторазово, міняти місце проживання: він знімав квартири й будинку в різних містах і селах країни. Оскільки своєї родини в Декарта не було, він з головою пішов у наукову працю. Учений випливав девізу, почерпнутому в Овідія: 'Добре прожив той, хто добре утаївся'. Однак несправедливо було б уважати, що Декарта жодного разу в житті не відвідала любов.

Хоча жінки й мало тривожили його уява, уже будучи в зрілому віці Рене без пам'яті закохався в якусь Элен і навіть збирався на ній одружитися. Але, на жаль, укласти офіційний шлюб Декарт не зміг: його обраниця була простолюдинкою й кальвіністкою. Якийсь час вони жили разом, і від цього цивільного шлюбу народилася дочка, до якої Рене дуже прив'язався. На жаль, дівчинка вмерла ще маленької, і ця втрата стала більшим потрясінням для Декарта. Радість життя тепер означала для нього насамперед радість думки в пошуках істини.