Із цього моменту, а саме 26 вересня 1592 г., у житті Галилея Галилео почався новий етап. Перехід у Падуанский університет, де Галилей зайняв кафедру математики, ознаменував собою початок плодотворнейшего періоду в його науковій діяльності. Тут він впритул підходить уводити, увести до ладу вивченню законів динаміки, досліджує механічні властивості матеріалів; винаходить перший з фізичних приладів для дослідження теплових процесів - термоскоп; удосконалює підзорну трубу й першим догадується використовувати її для астрономічних спостережень; стає самим активним і авторитетним прихильником системи Коперника, обретя дяка й повага нащадків і активну ворожість численних сучасників. Однак спочатку наукова праця Галилея залишалася схованої від усіх, за винятком друзів. Лекції він читав по традиційній програмі, у якій викладалося навчання Птолемея. Не дивно, що викладання в університеті особливої радості Галилею не доставляло.
'Відпочити серцем' він часто їздив у Венецію. Там, у колі близьких друзів він знаходив ту духовну обстановку, у якій дуже бідував. Падуя була місцем його служби, Венеція - святом з довгими дружніми бесідами, чудовою музикою й тонкими винами.
Це місто залучало Галилео ще й тим, що в ньому жила чарівна Марина Гамба, що зачарувала його серце. Через якийсь час любовний захоплення переросло в міцний зв'язок. У Галилео й Марини народилася дочка, через рік - друга, потім - син. На жаль, після довгих років спільного життя подружжя розсталося. У наступні роки Галилей жив один, зрідка зустрічаючись зі своїми дітьми.
Повзрослев, його дочки постриглися в черниці, а син не дуже радував батька: вчився абияк, був упертий і думав лише про розваги. Єдиним по-справжньому близьким і відданим Галилею людиною була старша дочка Вірджинія, яка любила батька до самозабуття. Вона завжди намагалася йому допомогти, зробити що-небудь приємне, переживала, коли той болів. З роками ж давня недуга все частіше нагадувала йому про себе.
|