КАНТ ИММАНУИЛ. НОВІ ШУКАННЯ

У грудні 1758 г. умер професор філософії Кенигсбергского університету Кипке. На місце, що звільнилося, претендували п'ять людей. Серед них був і Кант, що виставив свою кандидатуру на настійну вимогу його давнього заступника - пастора Шульца, який став на той час професором богослов'я й ректором університету. З п'яти кандидатів академічна рада вибрала двох - математика Бука й Канта.

Однак остаточно питання про вакансію був вирішений не на користь філософа. Оплачуване місце одержав Бук, який був старше за віком і мав більший викладацький досвід. Досить імовірно, що на вибір ради вплинула й інша обставина. Якийсь Андрій Болотов, що займав у той час відповідальне положення в губернській канцелярії, виявляв живу цікавість до філософії й був ревним прихильником навчання Крузия. Кант же слыл явним антикрузианцем. Цілком імовірно, що Болотов, що мав можливість вплинути на рішення даного питання, віддав перевагу передати кафедру філософії байдужому до гострих світоглядних проблем математикові.

1762 г. став переломним для філософа. Прийнято вважати, що найважливішу роль у нових шуканнях Канта, які надалі привели до створення його критичної філософії, зіграло знайомство із творчістю Жан Жака Руссо. Французький мислитель став для Иммануила, по його власнім визнанню, 'другим Ньютоном'.

Крім Руссо, Кант згодом називав ще й Д. Юма в якості мислителя, який 'допоміг йому пробудитися від догматичного сну'. Руссо вплинув на Канта як людину й мораліста, Юм підштовхнув його до нових теоретико-пізнавальних пошуків, перегляду метафізичних догм, формуванню нової теорії пізнання.