КОНФУЦІЙ ( КУН-ЦЗЫ)

(род. в 551 г. до н.е. - розум. в 479 г. до н.е.)

Сьогодення ім'я - Кун Цю, літературний псевдонім - Чжун Ні. Древнекитайский філософ, політолог, великий учитель, політичний діяч, один з найбільших розумів Східної Азії. Основоположник філософського навчання - конфуціанства, що став згодом релігією цілої держави. Автор книг 'Лунь Юй' ('Бесіди й судження'), 'Книга пісень', 'Книга змін'.

У кожного народу є свій 'золоте століття' - період історії, яким пишаються всі наступні покоління. У Єгипті це царювання перших Рамзесов, у шумерів - час героя Гильгамеша, у Вавилонии - царство Навуходоносора, а в Прадавній Греції - століття розквіту афінської держави. У Китаї 'золоте століття' належить епосі царства Чжоу ( 1027-256 рр. до н.е.). За поданням прадавніх китайців, це був час загального благоденства, порядку, справедливості, розвитку наук і культури. Так, у всякому разі, бачилося мудрецям VI-V вв. до н.е., тобто того самого часу, коли жив і затворів Конфуцій, засновник класичного китайського навчання - конфуціанства.

Конфуціанство стало більш ніж просто філософський плин. Це також і політика, і адміністративна система, і головний регулятор економічних і соціальних процесів - це основа всього китайського способу життя, 'квінтесенція китайської цивілізації'. Протягом двох із зайвим тисяч років конфуціанство впливало на розуми, почуття й уклад життя китайців, формувало їхній переконання, психологію, поведінку й мислення.

По заповідях китайського філософа багато сторіч живуть мешканці Японії, Кореї, В'єтнаму, а найбільшим Учителем людства його вважали вже в середньовічній Європі. Етичне навчання Конфуція визначило основи всього китайського менталітету, ставши головним фактором разючої живучості китайської цивілізації.

Підрозділи цієї сторінки: