КАНТ ИММАНУИЛ

(род. в 1724 г. - розум. в 1804 г.)

Німецький мислитель Xviiiв., родоначальник німецької класичної філософії, що примирив емпіризм і раціоналізм, що розмежував області знання й віри. Професор університету в Кенігсбергові, іноземний почесний член Петербурзької Академії наук. Автор космогонічної гіпотези походження сонячної системи з первісної туманності, що проголосив: 'Дайте мені матерію, і я побудую з неї мир'.

У Канта немає іншої біографії, чому історія його навчання, адже життя філософа - це написані їм книги, а самі хвилюючі події в ній - його думки. Майже все своє століття Иммануил Кант прожив в одному місті - Кенігсбергові й ніколи не залишав меж Східної Пруссії. Він не шукав слави, не домагався влади, не знав ні ділових, ні любовних хвилювань.

Він навіть не був одружений. Його зовнішнє життя текло розмірено й одноманітно, може бути, навіть монотонніше, чим у людей такого роду занять. Чого не скажеш про життя внутрішньої, про життя його духу. Тут відбувалися дивні здійснення. Народжувалися сміливі ідеї, міцніли, вступали в єдиноборство з іншими, гинули або мужніли в боротьбі. Думка вченого скиталась по континентах, те спрямовуючись за межі Землі, те проникаючи в глиб людської душі.

Иммануил Кант у житті й творчості виявляє собою рідкий приклад щасливої людини. Володіючи абсолютною волею духу, він підкорив своє фізичне існування однієї мети, одному ідеалу - пошукам безсмертної істини буття. Та й хіба міг уважати себе нещасливим, чи міг поскаржитися на якісь немилості долі мислитель, що натхненно відкрив чудо небесного й земного миру: 'Вічно новим і постійно зростаючим подивом і благоговінням дві речі наповнюють душу, чому частіше й постояннее ними займається міркування: зоряне небо наді ною й моральний закон у людині'.

Підрозділи цієї сторінки: