ГУТЕНБЕРГ ГЕНЗФЛЯЙШ ИОГАНН. ВИГОТОВЛЕННЯ КНИГ

У страсбурзьких судових актах 1439 г. можна доглянути елементи типографської справи. Крім того, збереглися фрагменти деяких видань того періоду, так званих донатов ( допомога із граматики), календарів, словників і індульгенцій (свідчень про відпущення гріхів), а також 'Сивиллиной книги', яку можна датувати 1440 г. Усі ці складальні видання відбивали ранню стадію першого гутенберговского шрифту. .

В 1448 г. першодрукар повернувся в рідний Майнц, де уклав угоду про 'виготовленні книг' з багатим городянином Иоганном Фустом, золотих справ майстром, що позичили йому 800 гульденів під заставу якогось апарата, який Гутенберг зобов'язався для нього виготовити. Згідно з укладеним договором Фуст ставав співвласником друкарні Гутенберга.

Приблизно 1452-1455 рр. датується перша з, що дійшли до нас цілком книга, надрукована в Європі - знаменита 42нрядкова Біблія. Усього було надруковано 150-180 екземплярів видання, з яких збереглися лише 49. Крупноформатная латинська Біблія, вышедшая в Майнце, або, як її ще називають, Біблія Мазарини - найбільш відомий і воістину чудовий утвір розуму й рук Иоганна Гутенберга. ДослідникигГутенберговеды, звичайно настільки суперечливі, у цьому випадку разюче одностайні. Усі вони вважають 42нрядкову Біблію 'гутенберговским' шедевром, що в остаточному підсумку визначає відношення людства до винахідника.

Відомий французький письменник Анатоль Франц писав: ' Незважаючи на те що в наших відомостях про життя Иоганна Гутенберга багато неясного й недостовірного, він залишається для нас винахідником друкарства доти, поки не вдасться заперечити видання їм Мазариниевой Біблії, тому що ця Біблія є першим пам'ятником сложившегося й сильного мистецтва…' Крім Біблії в друкарні Иоганна Гутенберга друкувалися й інші видання, у тому числі 'Турецький календар' (1454 г.) християнський мир, що призивав, відгукнутися на події в Константинополі, який в 1453 г. був узятий штурмом султаном Мехмедом II. Усього відомо більш 50 видань, надрукованих при житті Гутенберга, які приписують його типографському верстату. Точно встановити й довести авторство книгодрукаря не представляється можливим через відсутність вихідних даних на виданнях. Тому дослідники як аргументи використовують дані аналізу шрифтів, паперу й ін. У деяких випадках, як це було, приміром, з 42н рядковою Біблією, додатковим доказом служать судові документи.