ДЕКАРТ РЕНЕ. ІДЕЙНІ ВОРОГИ. ПОСЛІДОВНИКИ

Безумовно, у Декарта були й 'ідейні вороги'. Ріст популярності й впливу картезіанства в голландських університетах досить турбував місцевих церковників, які піддавали вченого нескінченним нападкам і обвинуваченням. При всій своїй обережності Декарт не мав можливості ухилитися від боротьби й прийняв виклик. У роки цієї полеміки він видав в Амстердамі 'Початку філософії' - систематичний виклад своєї філософської доктрини, що включала поряд з методологією й метафізикою всі розділи фізики - вчення про тіла, про світ і про землю.

В 1645-1648 рр. Декарт працював над твором 'Опис людського тіла. Про утвір тварину', яке так і не було опубліковано при житті автора. У цій праці вчений зробив спробу застосувати принципи своєї фізики до пояснення тварину й людського організмів. Антропологічна проблематика, у ракурсі якої й було проведене дослідження тілесних якостей і духовних властивостей людину, склала зміст трактату 'Страсті душі', вышедшего у світло в Голландії наприкінці 1649 г.

Серед послідовників Декарта були не тільки відомі вчені й мислителі того часу, але й деякі багаті й знатні люди. Так, графиня Єлизавета Пфальцская, племінниця англійського короля Якова I Стюарта, про яку сам Г. В. Лейбниц сказав, що вона 'настільки ж висока розумом, як і народженням', стала найближчою ученицею Декарта й першої насадила насіння картезіанської філософії в Берліні й Гейдельбергові.

На жаль, увага іншої вченої дами тієї епохи, королеви Швеції Христины, виявилося для вченого згубним. В 1645 г. він за запрошенням найяснішої особи прибув у Стокгольм, щоб заснувати Шведську академію наук. Крім того, Декарт допомагав королеві опановувати основами картезіанства. Надзвичайно старанна учениця, Христина могла брати уроки тільки раннім ранком. Щодня до п'ятьом ранку Декарт відправлявся в палац. Зими 1645-1650 рр. видалися суворими, і філософ, усе життя звиклий подовгу ніжитися в постелі й перебувати в теплі, простудився. Після нетривалої хвороби він помер від запалення легенів 11 лютого 1650 г.

Спадщина Рене Декарта дуже велике. У нього й сьогодні їсти чому повчитися. Він був магом теорій і гіпотез, філософом, що обрали неходжені дороги, більше схожі на стежки. Його інтуїція була разюча, а мужність - гідне замилування. Тому що як може не захоплювати людей, одного разу, що сказав: 'Дайте мені матерію й рух, і я побудую вам із цього Всесвіт'.